КЗ "Копайгородський ліцей"

Поради психолога

Цілодобова психологічна підтримка

телефони гарячої лінії:

067 88 57 107

096 52 41 741

 

 

 

Рекомендації вчителям, щодо підтримки дисципліни в класі

 

Дисципліна – це умова, засоби й результат виховання, вона потребує зустрічних зусиль. Головною умовою дисциплінованої поведінки учнів є доброзичливі відносини між учителями і дітьми.

 

         Необхідно враховувати що дисципліну в класі обумовлюють раніше нагромаджений досвід поведінки учнів, організованість класу, ставлення до навчання, предмета, вчителя, дотримання єдиних вимог до учня всіма вчителями, які працюють у класі, загального порядку умов і традицій даної школи.

 

         При роботі в класі і для підтримання дисципліни необхідно враховувати наступні правила:

1.     Поводьтеся так, щоб учні відчували, що ви керуєте навчальним процесом, при цьому стимулюйте їхню активність.

2.     Не відволікайтеся на незначні порушення, моралізування.

3.     Дотримуйтеся доброзичливого, мажорного тону, будьте уважні до кожного учня. Надавайте необхідну підтримку, відзначайте успіхи, створюйте життєрадісний оптимістичний настрій у класі.

4.     Стежте за правильністю постави, проводьте фізкультхвилинки; не допускайте перевтоми учнів.

5.     Надавайте учням можливість частіше працювати у групах – це може бути стимулом до зайнятості кожного, хорошого настрою і поведінки.

6.     Створюйте умови, щоб важкі, слабкі діти мали можливість відчути себе лідерами.

7.     Не принижуйте учнів, не припускайте образ, сарказму. Гнів, дратівливість, імпульсивність не сприяють зміцненню дисципліни й авторитету вчителя.

8.     Будьте привітними.

9.     Не виявляйте антипатій до важких учнів, сподіваючись від них поганої поведінки. Діти відчувають скептичне ставлення до них і часто поводяться згідно з вашими очікуваннями.

10.  Не припускайте появи „любимчиків”, це створює зайві проблеми, ускладнює стосунки в колективі.

11. Умійте керувати емоціями, знайте ціну кожному слову, тонові. Не можна вимагати від дитини те, що під силу дорослому, будьте терплячими.

12. Не соромтеся виявляти почуття гумору. Можна посміятися і над собою, не вважайте себе досконалістю. Але не можна висміювати учнів. Дітям імпонує веселий, спритний, оптимістичний учитель.

13. Підтримуйте контакт з учнями поза уроками, на заняттях  гуртка, позакласних заходах, спільних походах.

 

Зміцнюйте зв’язки з батьками, намагайтеся отримати від них підтримку, але не сподівайтеся, що вони вирішать проблему з дисципліною в класі. Виявляйте коректність у взаєминах з батьками. Постійна негативна інформація, скарги псують відносини, викликають недовіру до вчителя, його можливостей, здібностей навчати й виховувати дітей.

 

РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ ЩОДО ПРОФІЛАКТИКИ АГРЕСИВНОЇ ПОВЕДІНКИ ПІДЛІТКІВ

 Агресія - індивідуальна аби колективна поведінка чи дія, спрямована на спричинення фізичної чи психічної шкоди або навіть на знищення іншої людини чи групи.

Агресивна поведінка виявляється вже в ранньому віці, випробовуючи батьківське терпіння і створюючи напруження у стосунках із однолітками.

Найгостріше постає проблема агресивної поведінки у підлітковому віці, коли здійснюється перехід до нового щабля розвитку особистості; серед підлітків посилюється негативізм, демонстративна стосовно дорослих поведінка, частішають випадки виявів жорстокості й агресивності. Агресивність супроводжують:

неадекватне самооцінювання (занижене або завищене),

неадекватний рівень домагань, що не відповідає можливостям підлітка;

підвищена емоційна напруженість і тривожність;

різний ступінь неадекватності уявлень підлітків про своє місце в сім'ї, про ставлення до них однолітків,

низький рівень сформованості комунікативних навичок тощо.

Агресія підлітків безпосередньо не пов'язана з порушенням усталених Правил і норм та відокремлюється від асоціальної поведінки.

Становлення агресивної поведінки — складний і багатогранний процес, у якому діє низка чинників:

Агресивна поведінка визначається впливом сім'ї. Характер стосунків між батьками, між батьками та дітьми, дисгармонія в сім'ї є чинниками, що визначають агресивну поведінку    дітей.     Особистісні    характеристики      також відіграють важливу роль у формуванні агресивної поведінки. До них відноситься підвищений рівень психопатизації, нестійкість емоційного стану, що виявляється в підвищеній збудженості, подразливості, а також депресивності, яка призводить до підвищення рівня тривожності, скутості, невпевненості в собі.

Основними формами агресивної поведінки є:

• фізична агресія, тобто застосування фізичної сили проти іншої людини;

• негативізм, спрямований проти керівництва і встановлених правил;

• підозріливість, тобто недовіра до людей, яка ґрунтується на переконанні, що вони мають намір зашкодити;

• вербальна агресія, тобто вираження своїх почуттів через чвари, образи, приниження;

• аутоагресія — агресія, спрямована на самого себе.

 

Агресивна поведінка підлітків постає як спосіб:

• задоволення потреб у спілкуванні;

• самовираження та самоствердження;

• відреагування на неблагополучну обстановку в сім'ї та на жорстоке ставлення з боку батьків;

• досягнення значущої мети.

Таким чином, у підлітковому віці агресивна поведінка є своєрідним захисним механізмом.

Враховуючи всі чинники, що беруть участь у становленні агресивної поведінки підлітків, можна попередити чи обмежити вияв форм агресії.

У спілкуванні з агресивними дітьми потрібно виявляти чималі стриманість, терпіння, пам'ятаючи, що маленькі забіяки, тероризуючи інших, самі страждають від власної упертості, гнівливості, дратівливості. Почуття провини, порушення душевної рівноваги, незадоволеність не проходять в агресивних дітей, навіть якщо їм удається на когось вилити свої негативні емоції. Таким дітям необхідно дати зрозуміти, що дорослий (учитель, батьки, психолог) — їхній союзник у вирішенні внутрішніх проблем. Агресивні діти повинні переконатися, що їх люблять, а їхні вчинки псують враження при них, до того ж не приносять їм полегшення. Необхідно тактовно і послідовно навчати дитину самоконтролю, внутрішньої зібраності і стриманості. Перевести активність агресивної дитини в конструктивне русло допоможе вивчення її інтересів і схильностей. Поступове ускладнення завдань, що вимагають рішучості, сміливості, енергійності реакції, дасть змогу відвернути дитину від дріб'язкового «з'ясування відносин» і переключити на організацію спільної діяльності, успіх якої залежить від уміння співробітничати з іншими.

Рекомендації батькам щодо спілкування з агресивними дітьми

• Пам'ятайте, що заборона й підвищення голосу — найнеефективніші способи подолання агресивності, лише зрозумівши причини агресивної поведінки і знявши їх, ви можете сподіватися, що агресивність дитини буде знижена.

• Дайте дитині можливість вихлюпнути свою агресію, спрямувати її на інші об'єкти. Дозвольте їй побити подушку або розірвати «портрет» її ворога і ви побачите, що в реальному житті агресивність у даний момент знизилася.

• Показуйте дитині особистий приклад ефективної поведінки. Не допускайте при ній вибухів гніву або лихослів'я про своїх друзів або колег.

• Важливо, щоб дитина повсякчас почувала, що ви любите, цінуєте і приймаєте її. Не соромтеся зайвий раз її приголубити або пожаліти. Нехай вона бачить, що потрібна і важлива для вас.

 Рекомендації батькам щодо стримування агресивної поведінки підлітків

• Виявляти до підлітка більше уваги, любові та ласки.

• Батьки повинні стежити за своєю поведінкою в сім'ї. Кращий спосіб виховання дітей — єдність їхніх дій.

• Не застосовувати фізичні покарання.

• Допомагати підлітку знаходити друзів. Заохочувати розвиток позитивних аспектів агресивності, а саме завзятості, активності, ініціативності, перешкоджати її негативним рисам, зокрема ворожості, скутості.

• Пояснювати підлітку наслідки агресивної поведінки.

• Враховувати у вихованні та навчанні особистісні властивості підлітка.

 

• Надавати підлітку можливість задовольнити потреби в самовираженні й самоствердженні.

• Обмежувати перегляд відеофільмів та комп'ютерних ігор зі сценами насильства.

• Спрямовувати енергію підлітка у правильне русло, наприклад, заняття у спортивних секціях; заохочувати його до участі в культурних заходах.

 Поради батькам конфліктних дітей:

• Стримуйте прагнення дитини провокувати сварки з іншими. Треба звертати увагу на недоброзичливі погляди один на одного або бурмотіння собі під ніс. Звичайно, у всіх батьків бувають моменти, коли ніколи й неможливо контролювати дітей. І тоді найчастіше вибухають «бурі».

• Не намагайтеся припинити сварку, обвинувативши іншу дитини в її виникненні і захищаючи свою. Намагайтеся об'єктивно розібратися в причинах її виникнення.

 • Після конфлікту обговоріть з дитиною причини його виникнення, визначте неправильні дії вашої дитини, що призвели до конфлікту. Спробуйте знайти інші можливі способи виходу з конфліктної ситуації.

• Не обговорюйте при дитині проблеми її поведінки. Вона може утвердитися в думці про те, що конфлікти неминучі, і буде продовжувати провокувати їх.

 

 

Чому не кожному легко навчитися грамотно читати і писати?

Починаючи навчання у школі деякі діти важко навчаються читанню і письму. З «дисграфіками» і «дислексиками» не справляються вчителі, дома сваряться батьки, насміхаються однолітки.

Дислексія і дисграфія, іменно так називають порушення читання і письма, на жаль, досить часто зустрічаються у учнів масових шкіл і є великою перешкодою в оволодінні грамотністю, а на більш пізніх етапах – в засвоєнні граматики рідної мови.

Як проявляються порушення читання і письма? Як допомогти дитині? На ці та інші запитання постараємся знайти відповіді.

На що потрібно звернути особливу увагу:

1.      Якщо Ваша дитина лівша.

2.      Якщо дитина - переучена правша.

3.      Якщо Ваша дитина відвідувала логопедичну групу.

4.      Якщо в сім'ї говорять двома або більше мовами.

5.      Якщо Ваша дитина занадто рано пішла до школи (невиправдане ранішне навчання грамоті іноді провокує виникнення дисграфії і дислексії.) Відбувається це в тих випадках, коли у дитини ще не настала психологічна готовність до такого навчання.

6.      Якщо у Вашої дитини є проблеми з пам'яттю, увагою.

7.      Змішання букв по оптичної подібності: б-п, т-п, а-о, е-з, д-у.

8.      Помилки, викликані порушенням вимови, дитина пише те, що каже: лека (ріка), суба (шуба).

9.      При порушеному фонематичному сприйнятті змішуються голосні о-у, е-ю, приголосні р-л, й-ль, парні дзвінкі і глухі приголосні, свистячі і шиплячі, звуки ц, ч, щ. Наприклад: тиня (диня)...

10.  Пропуски букв, складів, недописування слів. Наприклад: прта - парта, Моко - молоко, веселі (веселий).

Кілька порад батькам:

1.      Якщо дитині задали додому прочитати текст або багато писати, то розбийте текст на частини і завдання виконуйте в кілька прийомів.

2.      Не змушуйте дитину переписувати багато разів домашні завдання, це не тільки завдасть шкоди здоров'ю дитини, а й поселить невпевненість, а також збільшить кількість помилок.

3.      Хваліть свою дитину за кожен досягнутий успіх, як можна менше принижуйте.

Кілька слів про почерк

Почерк дитини з такими порушеннями - вираз всіх його труднощів. Як правило, у дисграфіків виділяється достатньо різко два типи почерку: один дрібний, бісерний і "красивий" - інший - величезний, корявий, незграбний, "потворний". Так ось, за красою в даному випадку гнатися не потрібно, вона прийде сама. Як показує досвід, саме незграбні і величезні букви і є те, до чого в результаті повинна прийти і над чим працювати дитина. Цей почерк - його справжнє обличчя, обличчя чесного першокласника, який хоче і може вчитися (нашому першокласнику, до слова сказати, може бути і 10 і 16 років, мова йде про психологічний вік навчання письма).

Отже, ГЕТЬ бісерний ланцюжок буковок, ХАЙ ЖИВЕ розмашистий почерк, на весь рядок, а може і на півтори!

ЯК НАВЧИТИ:

Тут все досить просто. Протягом деякого часу (зазвичай двох-трьох тижнів на це вистачає) в зошити в клітинку переписується КОЖЕН ДЕНЬ абзац тексту з будь-якого художнього твору або вправи з підручника. Невеликий розмір. Текст, що ДУЖЕ ВАЖЛИВО, пишеться по клітинках, по одній букві У КЛІТЦІ, БУКВА ПОВИННА ЗАЙМАТИ КЛІТКУ!

Важлива тут і психологічна підготовка дитини до занять. При несприятливій психологічній атмосфері, занять "з-під палки", результатів може не бути. Обсяг тексту, підкреслюю ще раз, повинен бути невеликим, для дитини до десяти років це може бути всього один рядок в день, але як слід, чітко переписаний. Загальна мета - не допустити ні найменшої відрази, втоми, навіть невдоволення собою!

У виборі канцелярського приладдя для дисграфіків є свої хитрощі.

Масаж подушечок пальців важливий для правильної роботи мозку при написанні. Це радять всі логопеди. Тому добре якщо місце "хватки" ручки або олівця покрито реберцями або пухирцями. Але ще краще, якщо учневі цю саму ручку зручно тримати, тоді почерк швидше стабілізується. А для цього корпус повинен бути тригранним. Такі ручки і олівці для дисграфіків з потрійним перетином для опори трьох тримаючих пальців, випускає, наприклад, фірма Staedtler. Є тригранні олівці та фломастери фірми Centropen.

На жаль, поки що не доводилося зустрічати, щоб були поєднані обидва "зручності": і трикутник, і пухирці. Так що купуйте "пухирчасту" ручку і трикутний олівець.

Чого не можна робити?Діти з дисграфією, як правило, мають гарну зорову пам'ять. Тому в жодному разі не можна пропонувати їм вправи, де потрібно виправити помилки, допущені спочатку. Виконання подібних вправ може згубно позначитися (через ту ж зорову пам'ять) і на учнів, які мають навик грамотного письма.

НЕ Пропонуємо дітям ВИПРАВЛЯТИ ПОМИЛКИ, НАВЧІТЬ ЇХ НЕ РОБИТИ ПОМИЛОК. Суть виправлення дисграфії в тому, щоб викорінити саму думку про те, що при письмі можна ці самі помилки допускати. Текст з помилками зайвий раз показує дитині, що помилки можливі, навіть, мабуть, корисні в чомусь.

Ризики впливу нової субкультури на психіку дітей- інформаційний дайджест для батьків

Останнім часом в Україні виявлено активність нового молодіжного руху, який набирає популярності в містах України. Вказана течія складається здебільшого з молоді неформальної зовнішності: довге фарбоване волосся, вподобання до «аніме», відповідних групах у «TikTok» та інші атрибути, пов'язані із ними. Конкретна ідеологія відсутня, але полягає у тому, щоб дати відсіч тим, хто їх пригнічує.

Вказаний рух сягає корінням японського мільтфільму-аніме «Hunter x Hunter», де за сюжетом діє злочинна організація «Геней Редан», також звана «Павуком» або «Примарною трупою», її символом є павук із цифрою «4». Представники субкультури називають себе неформалами, та зазначають, що не асоціюють себе з приватною військовою компанією, а назвали так лише «жартома» та поступово від нього відмовляються.

«Редан» - це новий напрямок молодіжної субкультури, яка виступає за свободу вибору індивідуального стилю та засуджує насильство з боку «офніків» (представники субкультури, які обожнюють культ грубої сили і вважають за краще будь-які питання вирішувати бійкою), скінхедів, «неросійських» (особи не слов’янської зовнішності) та інших подібних груп.

Члени цього руху, для самоідентифікації, використовують символіку павука, носять довге волосся та одягаються у вільний одяг.

Основними центрами проведення зборів підлітків визначають людні місця, такі як: площі, торговельні центри, центральні частини міст тощо, де скупчуються групами. Перші прояви активності з’явилися в великих містах російської федерації та має досить резонансний характер. Учасники скоюють бійки прямо біля вказаних людних місць.

Провокування масових бійок серед молоді та підлітків – це спроба російських пропагандистів провести чергову інформаційно-психологічну операцію та використати дітей для дестабілізації внутрішньої ситуації в Україні.

З 22.02.2023 вказаний рух почав активно поширюватися через телеграм канали на території країн СНД. В протистояння руху «РЕДАН» також створюються групи «антиРЕДАН», до якого входить так званий неформальний рух «ОФНИКИ» (підлітки 14 років), які не визнають представників «РЕДАН» та вступають з ними у фізичне протистояння. Обидва рухи закликають до протистояння між вказаними течіями.

З 25 лютого цього року активність вказаних ініціатив фіксується у багатьох регіонах держави. У центральних частинах міста відбуваються скупчення молоді, яка також частково пересувається по містах невеликими групами, зокрема у торговельних центрах.

Крім того, з метою організації вказаних зібрань у месенджері «Телеграм» почали створюватися тематичні канали.

Іноді підліток не може самостійно реалізувати свої бажання. Він знаходить своє місце у молодіжному угрупуванні для свого самоствердження та своєї самореалізації. Задля цього підлітки об'єднуються у неформальні групи.

Деякі батьки навіть можуть не підозрювати, що її дитина належить до певної субкультури та може мати девіантну поведінку.

Що ж робити батькам, у цій ситуації:

- Спокійно, відкрито і прямо спілкуйтеся з дитиною. Надайте їй можливість говорити, коли вона буде до цього готова. Не підганяйте її.

- Якщо дитина розповідає куди вона ходить та як проводить свій час. Проявіть якомога повнішу обізнаність в обговорюваній темі; виявляйте терпіння, наполегливість, доброзичливість для уникнення емоційного дискомфорту, недовіри чи агресії з боку підлітка

- Опановуйте Інтернет-технології, майте власний акаунт і станьте другом своїй дитині в соціальних мережах;

- Щотижня аналізуйте вміст сторінок дитини, уважно читайте її публікації, вивчайте групи, до яких вона приєдналася;

- «Познайомтеся» з її віртуальними друзями, звертайте увагу на фото й відео, що викликають інтерес дитини, зокрема ті, що збережені, поширені або вподобані;

- Покажіть дитині, що вона вам небайдужа, що ви піклуєтеся про неї та запропонуйте спільно провести час.

- Зосередьтеся на тому, щоб показати дитині її переваги, знайдіть у неї сильні сторони, допоможіть їй побачити себе унікальною особистістю.

- Після встановлення контакту та виявлення підлітком довіри до вас, слід пояснити згубність і безперспективність деструктивної поведінки, підкріплюючи це фактами, які добре відомі підліткові; допомогти підлітку зрозуміти ступінь ризику від деструктивної поведінки і невідворотної відповідальності за скоєне (зокрема у випадку вчинення булінгу або іншого правопорушення).

ПАМ’ЯТАЙТЕ, що в зону ризику проявів деструктивної поведінки потрапляють підлітки, яким бракує батьківської уваги і підтримки, а також ті, чиє перебування в мережі Інтернет не контролюється. Поліція Київщини вкотре закликає батьків спілкуватися із дітьми, звертати увагу на їх коло спілкування, поведінку, способи проведення дозвілля.

у аніме-серіалу багато прихильників у цілому світі, не лише «на росії»

Отож, ПВК Редан» – нова субкультура, що надихнулася японською мангою Hunter×Hunter («Мисливець проти Мисливця». За нею відзнято аніме-серіал). Ця манга належить до кращих творів у своєму жанрі. У неї багато прихильників у цілому світі, не лише «на росії». Можливо, оце «приватна військова компанія» і є суто російським доповненням, але самих «Павуків» як субкультуру треба досліджувати глибше. Це по-перше.

По-друге, для всіх – і підлітків, і дорослих – засадничою цінністю є співпричетність. Нам важливо бути поміж людей і відчувати свою значимість у спільноті. У дорослих засобів для цього більше, у підлітків - менше.

По-третє, зараз час спільнот: реальних, віртуальних, когнітивних тощо. Хтось опиняється в ком’юніті, а хтось у субкультурі; хтось прагне конструктиву (творення), а хтось деструктиву (руйнування). В спільнотах важить не стільки «добро і зло», скільки «свої і чужі». Ми підтримуємо «своїх» і готові бути гнучкими щодо їхнього розуміння «добра і зла». (Так є, навіть якщо нам соромно визнавати це. Або не соромно).

По-четверте, у підлітковому віці належність до групи є важливішою, ніж належність до сім’ї. Підлітку навіть у мирні часи дуже складно утвердитися у світі дорослих (через невідповідність бажань і ресурсів: фізичних, психічних, матеріальних тощо). Що вже й казати про часи війни. Тому належність до субкультури – це спроба утвердитися через належність до умовного «таємного ордену», посвяченість у значиме, володіння «таємним знанням» і «особливими привілеями». Тільки сила дає тобі змогу бути вільним. Так, тут і сьогодні (в умовах війни) – це може бути й виявом ескапізму: від світу, в якому ти (підліток) не контролюєш нічого, особливо, якщо говорити про воюючу Україну - до світу вигаданого, але де ти володієш силою – своєю і групи.

 

#Як діяти якщо тобі пропонують зробити щось погане:

1. Якщо ти відчуваєш, що пропозиція з якою до тебе/групи звернулись є неправильною, то найкращим варіантом є просто сказати “ні”. Адже ти маєш право відмовитись від того, що не відповідає твоїм переконанням або може зашкодити іншій людині.

2. Оціни наслідки своєї згоди. Обдумай, які наслідки можуть бути від того, що ти погодишся на певну пропозицію. Чим це може загрожувати особисто тобі і іншим.

3. Поговори з кимось. Якщо ти відчуваєш, що не можеш самостійно розібратись з ситуацією, то обов’язково поговори з людиною, якій ти довіряєш. Це можуть бути: батьки, вчителі, психолог або інша близька тобі людина.

4. Пам’ятай, що ніхто не може змусити тебе робити щось, що не є правильним.

5. Якщо подібні пропозиції надходять до тебе через соціальні мережі, або чат-групи в Telegram, то пам’ятай про власну конфіденційність і безпеку (як змінити налаштування конфіденційності дивись нижче)

6. Одразу вийди з групи і більше не звертайся до неї.

7. Збережи докази. Якщо ти отримуєш повідомлення від людей, які примушують робити щось погане, збережи докази цих повідомлень (скріншоти, текстові повідомлення тощо).

8. Повідом службу підтримки Telegram. Якщо група порушує правила Telegram або містить контент, який може завдати шкоди, повідом про це службу підтримки Telegram. Вони можуть прийняти заходи щодо закриття групи та виключення користувачів.