Поради психолога

Рекомендації вчителям, щодо підтримки дисципліни в класі

 

Дисципліна – це умова, засоби й результат виховання, вона потребує зустрічних зусиль. Головною умовою дисциплінованої поведінки учнів є доброзичливі відносини між учителями і дітьми.

 

         Необхідно враховувати що дисципліну в класі обумовлюють раніше нагромаджений досвід поведінки учнів, організованість класу, ставлення до навчання, предмета, вчителя, дотримання єдиних вимог до учня всіма вчителями, які працюють у класі, загального порядку умов і традицій даної школи.

 

         При роботі в класі і для підтримання дисципліни необхідно враховувати наступні правила:

1.     Поводьтеся так, щоб учні відчували, що ви керуєте навчальним процесом, при цьому стимулюйте їхню активність.

2.     Не відволікайтеся на незначні порушення, моралізування.

3.     Дотримуйтеся доброзичливого, мажорного тону, будьте уважні до кожного учня. Надавайте необхідну підтримку, відзначайте успіхи, створюйте життєрадісний оптимістичний настрій у класі.

4.     Стежте за правильністю постави, проводьте фізкультхвилинки; не допускайте перевтоми учнів.

5.     Надавайте учням можливість частіше працювати у групах – це може бути стимулом до зайнятості кожного, хорошого настрою і поведінки.

6.     Створюйте умови, щоб важкі, слабкі діти мали можливість відчути себе лідерами.

7.     Не принижуйте учнів, не припускайте образ, сарказму. Гнів, дратівливість, імпульсивність не сприяють зміцненню дисципліни й авторитету вчителя.

8.     Будьте привітними.

9.     Не виявляйте антипатій до важких учнів, сподіваючись від них поганої поведінки. Діти відчувають скептичне ставлення до них і часто поводяться згідно з вашими очікуваннями.

10.  Не припускайте появи „любимчиків”, це створює зайві проблеми, ускладнює стосунки в колективі.

11. Умійте керувати емоціями, знайте ціну кожному слову, тонові. Не можна вимагати від дитини те, що під силу дорослому, будьте терплячими.

12. Не соромтеся виявляти почуття гумору. Можна посміятися і над собою, не вважайте себе досконалістю. Але не можна висміювати учнів. Дітям імпонує веселий, спритний, оптимістичний учитель.

13. Підтримуйте контакт з учнями поза уроками, на заняттях  гуртка, позакласних заходах, спільних походах.

 

Зміцнюйте зв’язки з батьками, намагайтеся отримати від них підтримку, але не сподівайтеся, що вони вирішать проблему з дисципліною в класі. Виявляйте коректність у взаєминах з батьками. Постійна негативна інформація, скарги псують відносини, викликають недовіру до вчителя, його можливостей, здібностей навчати й виховувати дітей.

 

РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ ЩОДО ПРОФІЛАКТИКИ АГРЕСИВНОЇ ПОВЕДІНКИ ПІДЛІТКІВ

 Агресія - індивідуальна аби колективна поведінка чи дія, спрямована на спричинення фізичної чи психічної шкоди або навіть на знищення іншої людини чи групи.

Агресивна поведінка виявляється вже в ранньому віці, випробовуючи батьківське терпіння і створюючи напруження у стосунках із однолітками.

Найгостріше постає проблема агресивної поведінки у підлітковому віці, коли здійснюється перехід до нового щабля розвитку особистості; серед підлітків посилюється негативізм, демонстративна стосовно дорослих поведінка, частішають випадки виявів жорстокості й агресивності. Агресивність супроводжують:

неадекватне самооцінювання (занижене або завищене),

неадекватний рівень домагань, що не відповідає можливостям підлітка;

підвищена емоційна напруженість і тривожність;

різний ступінь неадекватності уявлень підлітків про своє місце в сім'ї, про ставлення до них однолітків,

низький рівень сформованості комунікативних навичок тощо.

Агресія підлітків безпосередньо не пов'язана з порушенням усталених Правил і норм та відокремлюється від асоціальної поведінки.

Становлення агресивної поведінки — складний і багатогранний процес, у якому діє низка чинників:

Агресивна поведінка визначається впливом сім'ї. Характер стосунків між батьками, між батьками та дітьми, дисгармонія в сім'ї є чинниками, що визначають агресивну поведінку    дітей.     Особистісні    характеристики      також відіграють важливу роль у формуванні агресивної поведінки. До них відноситься підвищений рівень психопатизації, нестійкість емоційного стану, що виявляється в підвищеній збудженості, подразливості, а також депресивності, яка призводить до підвищення рівня тривожності, скутості, невпевненості в собі.

Основними формами агресивної поведінки є:

• фізична агресія, тобто застосування фізичної сили проти іншої людини;

• негативізм, спрямований проти керівництва і встановлених правил;

• підозріливість, тобто недовіра до людей, яка ґрунтується на переконанні, що вони мають намір зашкодити;

• вербальна агресія, тобто вираження своїх почуттів через чвари, образи, приниження;

• аутоагресія — агресія, спрямована на самого себе.

 

Агресивна поведінка підлітків постає як спосіб:

• задоволення потреб у спілкуванні;

• самовираження та самоствердження;

• відреагування на неблагополучну обстановку в сім'ї та на жорстоке ставлення з боку батьків;

• досягнення значущої мети.

Таким чином, у підлітковому віці агресивна поведінка є своєрідним захисним механізмом.

Враховуючи всі чинники, що беруть участь у становленні агресивної поведінки підлітків, можна попередити чи обмежити вияв форм агресії.

У спілкуванні з агресивними дітьми потрібно виявляти чималі стриманість, терпіння, пам'ятаючи, що маленькі забіяки, тероризуючи інших, самі страждають від власної упертості, гнівливості, дратівливості. Почуття провини, порушення душевної рівноваги, незадоволеність не проходять в агресивних дітей, навіть якщо їм удається на когось вилити свої негативні емоції. Таким дітям необхідно дати зрозуміти, що дорослий (учитель, батьки, психолог) — їхній союзник у вирішенні внутрішніх проблем. Агресивні діти повинні переконатися, що їх люблять, а їхні вчинки псують враження при них, до того ж не приносять їм полегшення. Необхідно тактовно і послідовно навчати дитину самоконтролю, внутрішньої зібраності і стриманості. Перевести активність агресивної дитини в конструктивне русло допоможе вивчення її інтересів і схильностей. Поступове ускладнення завдань, що вимагають рішучості, сміливості, енергійності реакції, дасть змогу відвернути дитину від дріб'язкового «з'ясування відносин» і переключити на організацію спільної діяльності, успіх якої залежить від уміння співробітничати з іншими.

Рекомендації батькам щодо спілкування з агресивними дітьми

• Пам'ятайте, що заборона й підвищення голосу — найнеефективніші способи подолання агресивності, лише зрозумівши причини агресивної поведінки і знявши їх, ви можете сподіватися, що агресивність дитини буде знижена.

• Дайте дитині можливість вихлюпнути свою агресію, спрямувати її на інші об'єкти. Дозвольте їй побити подушку або розірвати «портрет» її ворога і ви побачите, що в реальному житті агресивність у даний момент знизилася.

• Показуйте дитині особистий приклад ефективної поведінки. Не допускайте при ній вибухів гніву або лихослів'я про своїх друзів або колег.

• Важливо, щоб дитина повсякчас почувала, що ви любите, цінуєте і приймаєте її. Не соромтеся зайвий раз її приголубити або пожаліти. Нехай вона бачить, що потрібна і важлива для вас.

 Рекомендації батькам щодо стримування агресивної поведінки підлітків

• Виявляти до підлітка більше уваги, любові та ласки.

• Батьки повинні стежити за своєю поведінкою в сім'ї. Кращий спосіб виховання дітей — єдність їхніх дій.

• Не застосовувати фізичні покарання.

• Допомагати підлітку знаходити друзів. Заохочувати розвиток позитивних аспектів агресивності, а саме завзятості, активності, ініціативності, перешкоджати її негативним рисам, зокрема ворожості, скутості.

• Пояснювати підлітку наслідки агресивної поведінки.

• Враховувати у вихованні та навчанні особистісні властивості підлітка.

 

• Надавати підлітку можливість задовольнити потреби в самовираженні й самоствердженні.

• Обмежувати перегляд відеофільмів та комп'ютерних ігор зі сценами насильства.

• Спрямовувати енергію підлітка у правильне русло, наприклад, заняття у спортивних секціях; заохочувати його до участі в культурних заходах.

 Поради батькам конфліктних дітей:

• Стримуйте прагнення дитини провокувати сварки з іншими. Треба звертати увагу на недоброзичливі погляди один на одного або бурмотіння собі під ніс. Звичайно, у всіх батьків бувають моменти, коли ніколи й неможливо контролювати дітей. І тоді найчастіше вибухають «бурі».

• Не намагайтеся припинити сварку, обвинувативши іншу дитини в її виникненні і захищаючи свою. Намагайтеся об'єктивно розібратися в причинах її виникнення.

 • Після конфлікту обговоріть з дитиною причини його виникнення, визначте неправильні дії вашої дитини, що призвели до конфлікту. Спробуйте знайти інші можливі способи виходу з конфліктної ситуації.

• Не обговорюйте при дитині проблеми її поведінки. Вона може утвердитися в думці про те, що конфлікти неминучі, і буде продовжувати провокувати їх.

 

 

Чому не кожному легко навчитися грамотно читати і писати?

Починаючи навчання у школі деякі діти важко навчаються читанню і письму. З «дисграфіками» і «дислексиками» не справляються вчителі, дома сваряться батьки, насміхаються однолітки.

Дислексія і дисграфія, іменно так називають порушення читання і письма, на жаль, досить часто зустрічаються у учнів масових шкіл і є великою перешкодою в оволодінні грамотністю, а на більш пізніх етапах – в засвоєнні граматики рідної мови.

Як проявляються порушення читання і письма? Як допомогти дитині? На ці та інші запитання постараємся знайти відповіді.

На що потрібно звернути особливу увагу:

1.      Якщо Ваша дитина лівша.

2.      Якщо дитина - переучена правша.

3.      Якщо Ваша дитина відвідувала логопедичну групу.

4.      Якщо в сім'ї говорять двома або більше мовами.

5.      Якщо Ваша дитина занадто рано пішла до школи (невиправдане ранішне навчання грамоті іноді провокує виникнення дисграфії і дислексії.) Відбувається це в тих випадках, коли у дитини ще не настала психологічна готовність до такого навчання.

6.      Якщо у Вашої дитини є проблеми з пам'яттю, увагою.

7.      Змішання букв по оптичної подібності: б-п, т-п, а-о, е-з, д-у.

8.      Помилки, викликані порушенням вимови, дитина пише те, що каже: лека (ріка), суба (шуба).

9.      При порушеному фонематичному сприйнятті змішуються голосні о-у, е-ю, приголосні р-л, й-ль, парні дзвінкі і глухі приголосні, свистячі і шиплячі, звуки ц, ч, щ. Наприклад: тиня (диня)...

10.  Пропуски букв, складів, недописування слів. Наприклад: прта - парта, Моко - молоко, веселі (веселий).

Кілька порад батькам:

1.      Якщо дитині задали додому прочитати текст або багато писати, то розбийте текст на частини і завдання виконуйте в кілька прийомів.

2.      Не змушуйте дитину переписувати багато разів домашні завдання, це не тільки завдасть шкоди здоров'ю дитини, а й поселить невпевненість, а також збільшить кількість помилок.

3.      Хваліть свою дитину за кожен досягнутий успіх, як можна менше принижуйте.

Кілька слів про почерк

Почерк дитини з такими порушеннями - вираз всіх його труднощів. Як правило, у дисграфіків виділяється достатньо різко два типи почерку: один дрібний, бісерний і "красивий" - інший - величезний, корявий, незграбний, "потворний". Так ось, за красою в даному випадку гнатися не потрібно, вона прийде сама. Як показує досвід, саме незграбні і величезні букви і є те, до чого в результаті повинна прийти і над чим працювати дитина. Цей почерк - його справжнє обличчя, обличчя чесного першокласника, який хоче і може вчитися (нашому першокласнику, до слова сказати, може бути і 10 і 16 років, мова йде про психологічний вік навчання письма).

Отже, ГЕТЬ бісерний ланцюжок буковок, ХАЙ ЖИВЕ розмашистий почерк, на весь рядок, а може і на півтори!

ЯК НАВЧИТИ:

Тут все досить просто. Протягом деякого часу (зазвичай двох-трьох тижнів на це вистачає) в зошити в клітинку переписується КОЖЕН ДЕНЬ абзац тексту з будь-якого художнього твору або вправи з підручника. Невеликий розмір. Текст, що ДУЖЕ ВАЖЛИВО, пишеться по клітинках, по одній букві У КЛІТЦІ, БУКВА ПОВИННА ЗАЙМАТИ КЛІТКУ!

Важлива тут і психологічна підготовка дитини до занять. При несприятливій психологічній атмосфері, занять "з-під палки", результатів може не бути. Обсяг тексту, підкреслюю ще раз, повинен бути невеликим, для дитини до десяти років це може бути всього один рядок в день, але як слід, чітко переписаний. Загальна мета - не допустити ні найменшої відрази, втоми, навіть невдоволення собою!

У виборі канцелярського приладдя для дисграфіків є свої хитрощі.

Масаж подушечок пальців важливий для правильної роботи мозку при написанні. Це радять всі логопеди. Тому добре якщо місце "хватки" ручки або олівця покрито реберцями або пухирцями. Але ще краще, якщо учневі цю саму ручку зручно тримати, тоді почерк швидше стабілізується. А для цього корпус повинен бути тригранним. Такі ручки і олівці для дисграфіків з потрійним перетином для опори трьох тримаючих пальців, випускає, наприклад, фірма Staedtler. Є тригранні олівці та фломастери фірми Centropen.

На жаль, поки що не доводилося зустрічати, щоб були поєднані обидва "зручності": і трикутник, і пухирці. Так що купуйте "пухирчасту" ручку і трикутний олівець.

Чого не можна робити?Діти з дисграфією, як правило, мають гарну зорову пам'ять. Тому в жодному разі не можна пропонувати їм вправи, де потрібно виправити помилки, допущені спочатку. Виконання подібних вправ може згубно позначитися (через ту ж зорову пам'ять) і на учнів, які мають навик грамотного письма.

НЕ Пропонуємо дітям ВИПРАВЛЯТИ ПОМИЛКИ, НАВЧІТЬ ЇХ НЕ РОБИТИ ПОМИЛОК. Суть виправлення дисграфії в тому, щоб викорінити саму думку про те, що при письмі можна ці самі помилки допускати. Текст з помилками зайвий раз показує дитині, що помилки можливі, навіть, мабуть, корисні в чомусь.